Чому вода в морі солона?

Чому вода в морі солона?

Коли йде дощ, він розчиняє частинки солей, що містяться в ґрунті і кам'янистих породах. Струмочки дощової води потрапляють в річки. Перебіг річки переносить солі в моря. Вода під дією сонця випаровується і випадає на землю у вигляді опадів, але сіль залишається в морі. За мільйони років там її накопичилося достатньо.

Результати нашех досліджень

Здогадки вчених.   Підготувала група  " Нептун "

           

Здогадки   вчених

В одному з припущень про походження океанів та морів йдеться про те, що на початку наша планета була розплавленою вогняною кулею. Минуло багато років, і поверхня кулі охолола й затверділа.

Так утворилася земна кора.

Але в середині куля залишилася розжареною. Там весь час утворювалися гази й пари. Вони виходили на поверхню крізь щілини, які вздовж: і впоперек розчахували Землю.

Минув якийсь час, і над планетою зібралося пари так багато, що вона, ніби ковдрою, вкутала Землю густими хмарами. Рясні дощі тоді йшли день у день, з року в рік не одне тисячоліття, аж поки на поверхні захвилювалися моря й океани.

Здогадки вчених

    Вчені, які створили іншу версію, твердять, що воду Земля одержала з космосу.

І зараз до нас звідти надходить вода. Правда небагато.

    Але не забувайте, — космічна вода утворилася одночасно з нашою планетою — п'ять-сім мільярдів років тому. Тоді ж вона й почала надходити на Землю. Але не по півтори тонни врік, як тепер, а значно більше. Колись, мабуть, на планеті був справжнісінький потоп : з води виглядали тільки вершини гір.

     Згодом вода увійшла в земні надра, а на поверхні лишилися моря та океани.

Здогадки вчених

     Та найцікавіше третє припущення.

     Колись земна куля була вдвічі меншою, ніж: зараз. Не було тоді ані морів, ані океанів. Був на той час лише один суцільний континент — суходіл. З Європи, Азії чи Африки, щоб добратися в Америку, не треба було пливти на кораблі. Ці материки були поряд,  з’єднувалися так, як зараз Європа з Азією.

     І от майже триста мільйонів років тому невідомо чому цей величезний континент тріснув у кількох місцях, і частини суші — теперішні материки — почали віддалятися одна від одної.

    Тріщини поступово заповнила вода.

     Так утворилися океани і моря. Ця гіпотеза найбільше схожа на правду.

     Подивися на карту півкуль, і ти побачиш, що берегові лінії Європейсько-Азіатського і Африканського континентів збігаються з береговою лінією Американських континентів, ніби краї розірваного паперу.

Які бувають дощі

НАДЗВИЧАЙНІ ДОЩІ

Яких тільки витівок не посилає на землю небо: урагани і смерчі, шквали, зливи, хурделиці. Зрідка трапляються незвичайні дощі — „криваві" та „ апельсинові", „риб'ячі", та „ жаб'ячі", „ срібні" дощі і „ небесна манна "...

У 1608 році на півдні Франції випав густий червоний дощ.

Ніхто не сумнівався: з неба ллється справжня кров. Перелякані люди скидали з себе забруднений одяг і викидали геть. Багато хто почав провіщати кінець світу. Однак дощ пройшов і всі залишилися живими.

У минулому столітті подібні явища  спостерігали  в Західній Європі понад 25 разів.

У 20 столітті воно було на території Угорщини, Італії, Франції, Туреччини та інших країн.

31 березня 1847 року у Франції поблизу міста Шамбері випав „білий" дощ, схожий на молоко, а в 1956 році „молочний" дощ пройшов біля Києва.

Звідки й чому пройшли „криваві" і „молочні" дощі?

Причиною таких дощів є вітер ураганної сили. Пролітаючи над далекими пустелями, він часом піднімає вгору багато червоного пилу і несе з собою. Пил , змішуючись з краплями дощу, випадає у вигляді крові. Якщо вітер підхоплює пил крейди, або білої глини, то краплі дощу забарвлюються в білий.

Бувають дощі іншого характеру. Населення приморських країн неодноразово спостерігало дощі з риби. Одного разу в Данії протягом 20 хвилин з неба падали живі раки. В різних місцях Землі випадали „дощі" з жаб, павуків, гусениць. Причиною цьому є смерч. Він діє, як потужний пилосос. Проносячись над поверхнею землі, смерч забирає дрібних мешканців суші чи водойми, підіймає їх високо в небо, а потім, як він втратить силу, вони починають падати на голови переляканих людей.

Бувають випадки, коли смерчі піднімають в небо цілі будинки, переносять їх на велику відстань.

Якось перед Великою Вітчизняною війною випав „ срібний " дощ — з неба падали срібні монети 16—17 ст.ст. Як виявилось, ураганний вітер розірвав зітлілі мішки зі скарбом, який колись був захований в землю, а згодом вимиті водою монети переніс за кілька десятків кілометрів і розсипав.

У Марокко — країна що лежить на півночі Африки, — вітер зруйнував великі склади з пшеницею й, підхопивши її, переніс через Середземне море і висипав на узбережжя Іспанії.

Поблизу болгарського міста Рудозем під час сильної бурі блискавка влучила в старезний дуб. Дерево розлетілось на друзки, і на землю полився... „золотий дощ". Виявляється в дуплі було сховано глиняний глек, наповнений старовинними турецькими золотими монетами.